ШВИРГОНУТИ, НУ, НЕШ,
Швиргонути, ну, неш, гл. Однокр. отъ швиргати. Швырнуть, бросить. Мкр. Н. 31. Скинув з себе відлогу і швиргонув сторожам. К. ЧР. 403.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 489.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ШВИРДИЦЬ! →← ШВИРГОМА